Синдром Рейтера (реактивний артрит)

Синдром Рейтера — це запальне захворювання, яке поєднує ураження суглобів, очей та сечостатевої системи. Сьогодні в медицині його частіше називають реактивним артритом, адже він виникає як відповідь організму на інфекцію.

Що таке синдром Рейтера?

Синдром Рейтера — це комплекс симптомів, який розвивається після перенесених інфекцій. Найчастіше причиною стають:

  • урогенітальні інфекції (наприклад, Chlamydia trachomatis);
  • кишкові інфекції (сальмонела, шигела, кампілобактер, єрсинія).

Захворювання виникає приблизно через 1–4 тижні після інфекції.

Хто у групі ризику?

  • молоді чоловіки 20–40 років;
  • люди з генетичною схильністю (HLA-B27 позитивні);
  • пацієнти, які часто мають інфекційні захворювання сечостатевої або травної системи.

Основні симптоми

Класична тріада при синдромі Рейтера виглядає так:

Артрит

  • біль і набряк у великих суглобах (частіше коліна, гомілковостопні, міжфалангові);
  • асиметричність ураження;
  • ранкова скутість.

Ураження очей

  • кон’юнктивіт (почервоніння, сльозотеча, печіння);
  • у тяжких випадках — ірит або увеїт.

Ураження сечостатевої системи

  • уретрит (печіння, виділення, часте сечовипускання); у жінок — цервіцит або вагініт.

Крім цього, можуть з’являтися:

  • висип на шкірі (кератодермія, виразки в роті або на статевих органах);
  • біль у п’яті через ентезит (запалення у місці прикріплення сухожилля).

Як встановлюють діагноз?

Лікар-ревматолог або ортопед проводить огляд, збирає анамнез та призначає:

  • аналізи крові (ознаки запалення, HLA-B27);
  • аналізи на інфекції (хламідії, кишкові бактерії);
  • рентген або УЗД суглобів;
  • огляд офтальмолога.

Лікування синдрому Рейтера

Терапія комплексна і включає:

Боротьбу з інфекцією

  • антибіотики (наприклад, при хламідійній інфекції).

Зняття запалення

  • нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП);
  • у тяжких випадках — глюкокортикостероїди (таблетки чи ін’єкції у суглоб).

Фізична активність та реабілітація

  • лікувальна гімнастика;
  • фізіотерапія для зменшення скутості суглобів.

Імуносупресивна терапія (при хронічному перебігу)

  • препарати, що пригнічують надмірну активність імунної системи (метотрексат, сульфасалазин).

Перебіг та ускладнення

У більшості пацієнтів захворювання триває 3–6 місяців і завершується повним одужанням. Проте близько третини випадків переходять у затяжний або хронічний перебіг із періодичними загостреннями.

Можливі ускладнення:

  • хронічний артрит з деформацією суглобів;
  • повторні запальні процеси очей, які можуть призвести до зниження зору;
  • у чоловіків — хронічний простатит;
  • ураження серцево-судинної системи (міокардит, порушення ритму).

Саме тому важливо вчасно виявити й лікувати синдром Рейтера, щоб запобігти таким наслідкам.

Профілактика

  • лікувати інфекції сечостатевої системи та кишечника одразу, не затягуючи;
  • використовувати засоби захисту під час статевих контактів;
  • дотримуватися правил гігієни харчування, щоб уникати кишкових інфекцій;
  • регулярно обстежуватися у лікаря при наявності генетичної схильності (HLA-B27).

Прогноз

У більшості випадків синдром Рейтера триває кілька місяців і поступово зникає. Проте у 20–30% пацієнтів хвороба може перейти у хронічну форму реактивного артриту. Своєчасне звернення до лікаря, діагностика та лікування інфекції значно зменшують ризик ускладнень.

Висновок

Синдром Рейтера — це запальний процес, що виникає після інфекції та вражає суглоби, очі й сечостатеву систему. Найчастіше хвороба добре піддається лікуванню, якщо вчасно діагностувати та розпочати терапію. При появі симптомів — болю в суглобах, проблем із зором чи сечовипусканням — важливо одразу звернутися до лікаря.